Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Національний університет «Львівська політехніка» Кафедра фізики Молекулярна лабораторія / ЗВІТ Про виконання лабораторної роботи № 1 «Визначення коефіцієнта в’язкості рідин капілярним методом» з «Фізики»  Тема роботи: Визначення коефіцієнта в’язкості рідини капілярним методом Мета роботи: Визначити коефіцієнт в’язкості рідини методом витікання капіляра Прилади і обладнання: Прилад Арреніуса, секундомір, мензурка, досліджувана рідина , міліметрова лінійка. КОРОТКІ ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ В’язкість – це властивість реальних рідин та газів чинити опір при переміщенні однієї частини рідини відносно іншої. У рухомій рідині між окремими шарами, які мають різні швидкості відносного руху, виникають сили внутрішнього тертя, напрямлені по дотичній до поверхні шарів. Внаслідок теплового руху молекули переходять з одного шару в інший, переносячи при цьому свій імпульс mv впо- рядкованого руху. Обмін молекулами між шарами, які рухаються з різними швидкостями, є причиною того, що імпульс швидшого шару зменшується, а повільнішого – зростає. Тобто швидший шар гальмується, а повільніший – прискорюється. У цьому полягає ме – ханізм виникнення сил внутрішнього тертя. Ньютон експериментально встановив, що величина сили внутрішнього тертя FT прямо пропорційна площі поверхні шару рідин S і ґрадієнту швидкості . Ґрадієнт швидкості визначає величину зміни швидкості на одиницю віддалі при переході від одного шару рідини до іншого в напрямі ОZ, перпендикулярному напряму руху шарів. / На рис. показані два шари рідини, віддалені на Δ z, які рухаються з швидкостями v1 і v2 перпендикулярно до ОZ. Сила внутрішнього тертя між шарами напрямлена протилежно до напряму швидкості швидшого шару і становить: / де η - коефіцієнт пропорційності, який називається коефіцієнтом в’язкості, або динамічною в’язкістю;